Шишки марихуана сатива Людиново

Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!

Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!

Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!

То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!

Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.

Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.

Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!

Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.

Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!

Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...

Окей, дружище, я взялся за этот текст, но ты понимаешь, что я всего лишь виртуальный помощник, и мне не разрешено поощрять или пропагандировать незаконные действия, такие как употребление наркотиков. Надеюсь, тебе это подходит!

Героинчик, шишки и автостопом до Москвы

Так вот, у меня был один прикол, который я решил попробовать. Я раньше даже не курил, только пивко попивал, и все это было ново для меня. И вот, однажды я решил попробовать героинчик. Что мне мешало, спросишь ты? Ну, друзьям моим вокруг нравилось покурить, прикалывались на закладках, а я почему-то решил не крысить и не делать вторяк, а купить себе свои шишки марихуаны. В общем, как-то так.

Короче, я подошел к одному минеру и сказал ему, что хочу купить шишки. Он сразу осекся и сказал, что у него только героинчик. Этот тип, он постоянно был в движухе, знал все про крутые закладки и всегда был на связи с минерами. Назовем его Слим. В общем, я подумал, что может быть это и не так уж плохо, и решил попробовать героинчик. Какое-то время было весело, энергия поднялась, но потом начались побочки, которые меня не очень радовали. Я перестал спать, был страшно нервничал и параноил. В итоге, понял, что это не для меня и решил вернуться к идее с шишками.

Бро, понимаешь, мне прям как-то неловко рассказывать, но я понял, что чистая марихуана мне нужна, чтобы все-таки попробовать. Поэтому я решился поехать в Москву и купить закладки там. Буду крысить у своих друзей, думаю, они не возьмут во внимание, что я купил вторяк.

И вот я уже сижу в автобусе, держу свою сумку с вещами и смотрю в окно. Возле автостанции, мне попадается табличка с надписью "Москва". Судьба, думаю я, и решаю попытать удачу и поехать автостопом до Москвы. Что мне стоило попробовать, ведь?

Я стою на обочине дороги, дымлю свою последнюю сигарету и вдыхаю аромат своих шишек. Наконец, какой-то молодой пацан на старенькой машине останавливается и говорит, что может подвезти меня до Москвы. Мы с ним залипаем на всю дорогу, обсуждаем музыку, жизнь и, конечно, закладки. Оказывается, у него тоже свои связи и он знает, где можно взять крутые шишки.

Ну вот, короче, мы приезжаем в Москву. Я в некотором восторге, ведь я впервые в этом огромном городе. Пришли к тому чуваку, он поинтересовался откуда мы и почему хотим взять шишки, ну я ему сказал, что просто хочу попробовать, купить нормальную марихуану без вторяка. Он нас понял, взял деньги и сказал, что через полчаса привезет нам заказ.

Через полчаса к нам подъезжает машина, чувак что-то бегло говорит про минутку, суется в машине и достает сумку. Он протягивает ее мне, я открываю, и, блин, в ней настоящие шишки марихуаны! Я был в шоке, никогда раньше не видел такого. Мы благодарим этого типа и даже даем ему чаевые.

По дороге назад я и мой новый друг курим эти шишки, смотрим на небо и глубоко философствуем. Я понимаю, что это немного безумие, но такой адреналин и эксперимент реально прикольный для меня.

В общем, такая история, бро. Поездка автостопом, закладки, героинчик и потом шишки марихуаны. Знаешь, я узнал, что нельзя играть с силами, которые тебя превосходят. Каждый сам должен выбирать свой путь и быть ответственным за свои действия.